Вони залишили рідні домівки на Луганщині та Донеччині після агресії росії у 2014 році. Пройшли через обстріли, евакуацію, а дехто — навіть через полон.
У нових містах їм довелося починати все з чистого аркуша: хтось відновив бізнес, хтось придбав дім. Тут на них чекав новий напад — повномасштабне вторгнення росії.
Горлівка-Торецьк-Львів
Єнакієво-Бородянка-Німеччина
Донецьк-Торецьк-Івано-Франківськ
Ясинувата-Краматорськ-Тернопільщина
Луганськ-Старобільськ-Закарпаття
Донецьк-Святогірськ-Одеса
Макіївка-Краматорськ-Черкащина
Луганськ-Старобільськ-Ужгород
Луганськ-Старобільськ-Луцьк
Макіївка-Маріуполь-Мукачеве
Бойківське-Маріуполь-Дніпро
Луганськ-Сіверськодонецьк-Київ
Сокологірськ-Рубіжне-Львів
Горлівка-Торецьк-Дніпро
Донецьк-Маріуполь-Дніпро
Горлівка-Торецьк-Львів
«Коли син дізнався про початок великої війни, то сильно плакав. Виявилося, що він пам'ятав події 2014 року. Наступного дня він втратив свідомість, ймовірно, від страху. Лікарі вкололи заспокійливе, після якого він спав п'ять годин. Після лікарні відразу пішли на вокзал і сіли на евакуаційний потяг. На Донеччину ми більше не поверталися»
Єнакієво-Бородянка-Німеччина
«З 2014 року я думала, що найстрашніше у світі — це “Град”. А виявилося, що артилерія ніщо в порівнянні з літаками. Одна бомба — і немає дев’ятиповерхівки. А скільки російські військові скинули їх на нас у лютому 2022 року, я навіть і не знаю. Мені довелося виїхати до Німеччини, а з орендованої квартири в Бородянці мій друг, письменник Руслан Горовий, забрав і передав наші вишиванки та дорогі мені книги українською мовою»
Донецьк-Торецьк-Івано-Франківськ
«У нас завжди була проукраїнська позиція, тому залишатися в Донецьку після подій 2014 року було небезпечно. Двокімнатну квартиру в Куйбишевському районі довелося покинути. Житло Торецьку ми купили в 2014 році за 5,5 тисяч доларів. Після обстрілів там була пожежа — тепер це не будинок, а коробка. Втрата дому — це серйозна травма, особливо для дитячої психіки. Але наша донька рано подорослішала: у 8 років почала плести браслети та продавати їх, а виручені кошти віддавати на потреби ЗСУ»
Ясинувата-Краматорськ-Тернопільщина
“Після 2014 року довелося виїхати з Ясинуватої, а за нашим домом доглядали сусіди. Зараз він стоїть напівзруйнований. У Краматорську ми винаймали житло. Наразі живу на Тернопільщині та разом з іншими волонтерами розповідаю місцевим про схід країни. У людей ще є певні стереотипи та не всі знають, що таке терикони і як вони виглядають. Життя на Донеччині залишилося у минулому. Але якщо Ясинувату звільнять, то хочу поїхати туди та побачити свій дім”
Луганськ-Старобільськ-Закарпаття
“Моє життя вже тричі ділилось на ”до” та “після”. Двічі через війну — у 2014 та у 2022 роках. А тепер — через хворобу сина. Я просто мрію, щоб ми з Антоном вийшли з онкоцентру й більше ніколи сюди не повернулися. Моя дитина, яка важила 70 кілограмів, займалася спортом та загалом вела активне життя, за десять місяців важкої хвороби та інтенсивного лікування перетворилася на виснажену людину”
Донецьк-Святогірськ-Одеса
“Попри пережитий досвід 2014 року, повномасштабна війна стала для мене справжнім шоком. Я відразу подзвонила старшій сестрі, яка тоді була у Маріуполі. Не дивлячись на хаос навколо, ми сподівалися, що все буде добре, тому вона залишилася там. Тим часом у Святогірську швидко зникли ліки та продукти. Доводилося навіть ловити фазанів, щоб зварити дитині суп. А 7 березня 2022 року ми з сином виїхали. Я не шкодую про евакуацію. Залишатися там було небезпечно”
Макіївка-Краматорськ-Черкащина
“Мені 55 років, хочеться пожити спокійно. На жаль, Донеччина для цього не підходить, і тенденція на фронті не дуже втішна для нас. Тому ми лишили все майно там, а самі у вересні 2024 року переїхали на Черкащину, де в селі Худяки, неподалік обласного центру, придбали будинок”
Луганськ-Старобільськ-Ужгород
“20 березня 2022 року я з родиною покинув окуповані території. Для мене це — другий день народження, без перебільшення. Диво, що нас не чіпали і ми змогли виїхати неушкодженими. Згадую цікавий факт: у моїх речах виявилася грамота від руху підтримки закарпатських військових. Я й не знав, що вона була серед документів, які ми поспіхом збирали. Уявляю, що було б, якби її знайшли під час перевірки на російському блокпосту”
Луганськ-Старобільськ-Луцьк
“Починати спочатку вдруге було важче, це ніби руйнує якусь впевненість у стабільності. Ніби ти вже і переживав це, але ось знову. Ми тут купили вже третій спортивний велосипед — перший залишився у Луганську, другий у Старобільську, тепер є у Луцьку. І так з усім”
Макіївка-Маріуполь-Мукачеве
“Я сам ще не придбав житло. По теперішніх цінах це нереально. Але ми з командою хочемо створити можливість для всіх мати власну нерухомість. Ми плануємо будувати житлові комплекси із залученням інвестицій. Хочемо, щоб 10-20% квартир у цих комплексах були доступні для ВПО за собівартістю. Наше завдання — знайти землю, залучити донорів, створити прозору систему”
Бойківське-Маріуполь-Дніпро
“Я йшов по проспекту Будівельників у Маріуполі, точніше по проспекту, від якого фактично нічого не залишилося. Лише зруйновані та обгорілі будинки, вирви від снарядів та безліч тіл. Маріуполь став мертвим містом. Я хочу повернутися туди, але тільки після деокупації. Виїжджав звідти з рюкзаком, в якому було лише кілька речей. Приїхати хочу вже з чимось — роботою та можливостями”
Луганськ-Сіверськодонецьк-Київ
“У Сіверськодонецьку на тумбочці залишився недов’язаний светр. Глянула на нього й подумала: яке в’язання — війна. У будинку, який ми орендували після евакуації, стояла швейна машинка. Замовила трохи тканини й пошила перші панамки. А вже у жовтні 2024 року взяла участь у бізнес-фесті “Зроблено в Україні”. Там було багато підприємств різних галузей промисловості та маленька Юля зі своїми шапочками”
Сокологірськ-Рубіжне-Львів
«Я не вірила, що одна людина може двічі втратити дім. Думала, що якщо один раз доля наказала, то другий — відведе. Це стосується і бізнесу. Але ми не здаємося. У 2024 році разом з чоловіком відкрили у Львові невеликий заклад, де продаємо млинці. Це нагадує мені про Луганськ, де пройшли мої студентські роки. “Сrepes to gо — це ностальгія, маленький шматочок Луганщини на мапі великого Львова»
Горлівка-Торецьк-Дніпро
“Понад 10 років я працюю на професійній кухні та з підліткового віку мріяв перемогти на “МастерШеф”. Колись навіть заповнив анкету на кастинг, але не наважився її відправити. Повномасштабне вторгнення змусило діяти, і я став учасником 14 сезону. Зараз живу в Дніпрі, де з родиною відкрив дві пекарні. Раніше зарікався не працювати з тістом, але мама казала, що воно “затягує”. Так і сталося”
Донецьк-Маріуполь-Дніпро
“У 2024 році я відкрила магазин “Зефірний сад” у Дніпрі. За цим стоїть багато роботи. Для мене процес виготовлення квітів із зефіру — це як терапія. Я живу в цій творчості, а також організовую заходи для жінок, де навчаю їх створювати такі смаколики. Переселенки з Маріуполя казали, що на цих майстер-класах відпочили душею”
